Олена ГАЛЕТА

СУД У ПЕРЕДДВЕР'Ї

1

Поможи мені, Боже,

здолати таку бистрину,

Де осикове листя

не торкає свого відображення.

Не піщини, а дні

перекочують води по дну.

Затираються враження.

Забувається смак

перестиглих останніх суниць,

Одиноких вигнанців

із давнього світу духмяного,

А жінки, що ховають

у пазухах гнізда жар-птиць,

Не народжують янголів.

Поможи мені, Боже,

здолати таку самоту,

Де уже ні води,

ні ріки, ні човна-перевізника,

Де пісок залягає

у вічність, таку золоту,

Ніби в осінь припізнену.

***

Джерело: Юрій Мачуха.