Степан Руданський
(народний варіант)

***

Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув карі очі,
Повій, вітре, опівночі.

Між горами там долина,
В тій долині є хатина,
В тій хатині дівчинонька,
Дівчинонька-голубонька.

Повій, вітре, тишком-нишком
Над рум'яним, білим личком,
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила, подивися.

Чи спить мила, чи збудилась,
Спитай її, з ким любилась.
З ким любилась, з ким кохалась
І кохати присягалась.

Як заб'ється в ній серденько,
Як зітхне вона тяженько,
Як заплачуть карі очі —
Вертай, вітре, опівночі.

А як вона позабула
І другого пригорнула,
То розвійся по долині —
Не вертайся з України.

***

Джерело: Найкращі пісні України, "Майдан", К., 1992.