* * *

пластиліновий чоловік
відламує кавалки свого тіла
ліпить із них цвинтар
він дбайливо розташовує надгробки
хрести і родинні склепи
пам’ятники для дітей і дорослих
він не забуває про дерева
які могли б тримати тихе небо
щоправда дерева без листя й птаства
але йому стає сумно
і він ліпить людей
                які відвідують померлих
люди не рухаються
вони застигли в набридливій мовчанці
тоді чоловік розуміє
що бракує життєвої скорботи
і він накриває цвинтар
                своїми роботящими руками
й гаряче шепоче БОЖЕ ЄДИНИЙ
ТІЛЬКИ Я МАЮ ПРАВО ЖИТИ

1998