ПЕРЕДЧУТТЯ

холонуть дні під безвістю німою
час бо близький для звільнення із тіл
для розпаду
і диму їхніх мук

в створінні підкорилися марноті
малі та нескінченні величини
тужливих душ

що босими ногами

ідуть по склу Господньої руки
яка тече
обпалює вогнем

густого світла коридор незримий
де в штовханині кануть
гирло часу
що забирає потім повертає

із більмами омани на очах
на дотик хочуть істину пізнати
вигадують для неї імена
у ній шукають зародок хвороб
у ній шукають ліки

час бо близький
небесні диктофони
вбирають звуки плотського життя
і зриме наростає у словах
по вінця
виливається на зовні

і поглинає сонних немовлят
які перебували в до-початку
де павутина ніжного проміння
окутувала їхні чисті душі

вони ще не тривали у батьках
сліпих
що спілкувалися з сліпими
народження в людській речовині
для них ще невідоме
поглинання
й осінній смерк

  який нещадно п’є

самотні очі здичавілих днів

1998