* * *

На каравелах вічних проминань
залишив ти минуле і покору,
де тоскний стиль застиглого мінору,
як тихий біль, зсудомлює гортань.

Ти там і тут, як двійко близнюків,
які — врізнобіч, мов сліпі осколки.
В тілах чужих, Іванка чи Миколки,
продовжують судьбу твоїх шляхів.

1998