* * *

З’явись до нас, з’явись, допоки дні
малі течуть у сіряві безмежній,
де виринають привиди бентежні,
подібні до скорботних сивих дів.

У глибині тривожних їх очей
волає страх вогнями-язиками.
Господня риза віється вітрами,
ховаючи незрячих від речей.

1998