* * *

Миттєвостей прощальні голоси
уже відходять. Засинає втома.
А мешканці Гоморри і Содома
не знають блиску божої коси.

Повітря пахне смертю. Дітлахи
втішаються над втіхами дорослих
і в темряві тихесенько наосліп
в собі пробуджують чужі гріхи.

Господь стікає, мов гарячий віск.
У снах на них пильнує жовта жаба.
І корчаться, бо спалює їх спрага.
Страх ріже тишу, як щурячий писк.

1998