* * *

Оленці Степаненко

Жалієшся на сни, в яких бліді істоти
волають до землі, яка бере живцем,—
це кінофестиваль уяви; наче готи
товклися там, усе руйнуючи вогнем.

Мов цвинтар восени — це хворе потойбіччя,
рятуєшся у нім від інших потойбіч.
Кімнатний Діоген у пошуках обличчя
людського мертвий час марнує й сніжну ніч.

1997