Анатолій Дністровий

* * *

долонями потрісканими від лопати
доторкалися до квітки
до її м’яких пелюсток
і згадували черству землю
і згадували дитинство

доросле й неспокійне

хотілося сховатися від божевілля
хотілося спокою
на дні якого
можна побачити чистий отвір

неземного неба

й сліпучий шовк янгола

однак у придурків скінчився обід
їх лопати
знову сиплють на нас землю

1994—1998

Джерело: Юрій Мачуха.