МОЛИТВА

Я назвав би цей вечір одним словом “містика”,
тут кентаври божків посплітали сліди,
І бракує нічного відьмацького свистика.
Сонний шепіт дерев: пропади, пропади.

Трохи лячно. Нема ніде люду хрещеного.
Кістяки пожовтілі — стежки уперед.
Тільки втомлене око до сяйва черленого
припадає у пошуках віри. Атлет

перескакує планку мого горизонтику
і несе за собою останній огонь.
Боже, збав мене в Ніч од нечистого дотику,
забери мене в День — на свою оболонь.

Забери, бо помру — ідіот непокаяний,—
забери, бо продамся, мов ниций плебей,
бо ім’я моє стане обпльовано-лаяним,
а погани мене перевтілять у глей.

1997