* * *

де твої прозорі коні
на яких носився по роках
втомлених від твоєї впертості?

де твої прозорі коні
що топтали чорно-білу райдугу?
з копит сипалися потріскані зорі
пекли руки
натруджені від збирання втраченого

не оглядайся на збиті порохи
бо побачиш
як
харапудяться загнані силуети

1993