ЛЮБОВ ПОСТКОЛОНІАЛЬНА

коли я з тобою на самоті
відчуваю як прокидається в мені
давня інвалідність
не тому що ми в комбінезонах етики
чи в трусиках пристойності
біда
з моєї голови витікає свідомість
хоча довкола весняно й урочисто

свіжі пиріжки по десять копійок
свіжі щічки усміхнені очі

і блукаючі долоні на рельєфі тіла
і губи цілі й теплі
і голова наче трьох літрова банка
викликає повагу своїм видом
ще поки сусіди вітаються між собою
ще поки цвяхи на долонях не стали сережками
а гарно виспана жіночка
годує синочка
бутербродиком маленької любові

1996