Анатолій Дністровий

ТЛО

каша тече
жива каша

чорний рот мертвої вулиці
запах самотності

ми цього не хотіли
янголи-хранителі бережіть нас
ми ж були несвідомі

коли небо лежало

ми ж були глухонімі

коли сміялися стіни
терпли очі

матері наші посивілі
оберігали нас любов’ю від Судоми
чекали на Чорного Чоловіка
закликали на поміч Божу Матір

а Вічне Слово

ніби втомлений Дух
ніби заупокійлива безмежність

кануло сонцем за горизонт

матері кричали

благали

божеволіли

жовтої кості наламала
червоної крові напилася
йди собі йди

якщо ж ні

хай земля розколеться
хай сонний Господь не прокинеться

1996

Джерело: Юрій Мачуха.