HOMO FABER

для тебе аркуш світ і пензлем буде втома
за фарби послугує хмурий небосхил
воскресне із легенд Содом або Гоморра
настане час вітрів і очі виїсть пил

блукатимуть людці (мов виразки — обличчя)
шукатимуть огню щоб тіло обпекти
від них втече закон залишить протиріччя
і буде все окрім дороги до мети

коли ж застигне Схід Страх крикне знову Захід
бо сонце мов ядро — у темряву й на дно
напомацки творить це твій останній захід
то як ти відрізниш від мороку Ніщо?

1996