НЕ ТУЖИ, НЕ СУМУЙ

Відлітають у вирій думки мої літні,
І махають ледь-ледь журавлиним крилом.
Відлітають мої теплі мрії блакитні,
І осіння журба вже ляга на чоло.

Не тужи, не сумуй, що літа проминули, —
Заспокою себе, та не стримаю сліз.
Я все більше і більш озираюсь в минуле,
Бо уже із гори покотився мій віз.

А в долині тумани густі сивобілі
Не розвієш ніяк — хоч махай навсібіч.
Перед ними усі безпорадні й невмілі:
Просто вечір прийшов, а за вечором — ніч.

То ж терпи й веселись, не плекай в серці тугу,
Ще життя не зійшло до швидкої ріки.
Ти радій, що воно не повториться вдруге,
І що в світі оцім ти єдиний такий.

Не тужи, не сумуй, що літа проминули, —
Заспокоюй себе, бо підеш у небуть.
Ти все більше і більш озирайся в минуле,
Щоб побачить ясніш свою милу майбуть.

1991