* * *
Твоє сплакане тіло о сьомій ранку
Кличе:
- Позір! До бою!
- Я маю ще сили!
Ти встаєш і тихенько виходиш до ганку,
Ти чекаєш сніданку,
Ще сонна, красива.
Ти закохано дивишся в люстро велике.
Ти шукаєш недоліки?
Марно шукаєш!
Щось таємне, незнане, забуте і дике
Прокидається в тобі.
Ти дива чекаєш.
Твоє сплакане тіло забуло про спокій
Ти ще віриш у правду
Ще бавишся в казку
На порозі,
закутавшись, в сутінь широку,
Виглядаєш когось,
Щиро прагнучи ласки.
Він звичайно ж прийде.
Довгожданий.
Раптовий.
Твої очі розкажуть про смуток розлуки.
Не питай де він був,
Плащ зніми барвінковий,
Хай забуде про втому.
Загрій йому руки.
Він до тебе вертався з-за моря, з чужини,
Він для тебе приніс смак туману і волі,
Сьома ранку…
Спинися на хвилю, дитино:
Ваше дихання.
Погляди.
Душі.
Вас двоє…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.