* * *
Ми поволі старієм,
Хоч, начебто, все як учора.
Ми поволі звикаєм до віршів,
троянд і комет.
Ми читаємо твори забутого Томаса Мора
І вдихаємо запах пахучих, рум’яних котлет.
Ми зникаємо в часі,
Ми губимось в кріслах й диванах.
Наш пророк – телевізор,
Месія – святий Інтернет.
Ми живемо?
Хто зна…
А за вікнами котиться ранок
І у росах купаються
кошики стиглих ранет…
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.