Олекса ЮР

МАМОНА

Цей бог посміхається золотозубо,
він хоче назвати мене своїм сином.
Усмішка сіяє так приторно й любо.
УВАГА! НЕ РУХАТИСЬ! РУКИ ЗА СПИНУ!

Ми вийшли з криївки під стрекіт цикади.
Суворі обличчя — і тінь переляку.
Це місто — неначе буржуй череватий.
Курви та готелі, вино й кадилаки.

Ми йшли по бруківці. Спливали хвилини,
і очі блищали скаженочервоно,
коли двома чергами хтось магазина
знічев`я на розі відправив мільтонам.

Ми вдерлись до банку. В руках автомати,
анархія-мати і світ без закону!
З дверей кабінету виходив заклятий
наш ворог, банкір-кровопивця. Мамона.

Стоїть, посміхається золотозубо,
все хоче назвати мене своїм сином.
Усмішка сіяє так приторно й любо.
УВАГА! НЕ РУХАТИСЬ! РУКИ ЗА СПИНУ!

***

© Олекса Юр. Всі права застережені.