Олекса ЮР

* * *

Коли осліп — умить забув своє обличчя.
Стріла поцілила — оплакав себе сам.
В снігу конає фенікс-птах середньовіччя,
середньо-вичавлений, викинутий псам.

Ганебна смерть — в зубах голодного студента,
що віднайшов його між сторінками книг,
зламати шию і обпатрати устиг,
щоби на пиці не зосталось документа

сиріч пір`їнки, біло-білої зорі.
Сліпого птаха не злякати пеклом-шлунком
чи розмальованої фіфи поцілунком.
Він всюди виб`ється назовні, мов пирій,

і стане зразу тут предтечею-підмурком.
Одне червоне. Інше око — голубе.
Розправить крила на старезній палітурці.
“Арьол імпєрії”. А далі — СПб.

***