…ВЖЕ НЕ…
1.
Забудь. Ти вже не дівчинка.
Мерзотний подих розтину
вишукує на простині
дрібну пелюстку з вінчиКА-
РАВЕЛИ залишаються
в портах — повиті квітами.
Руками затуляються
немитими, немитиМИ
ОСТАННІ в цьому Космосі,
ти перша в цьому Хаосі.
Ти мінімум дорослості,
ти максимум лукавосТІ-
ЛОскоче жага пестощів
гріховної духовності,
духовної гріховності
невиправданих лестощів…
2.
Тобі сьогодні вісімнадцять.
Зґвалтовано зимою осінь.
Вуста пообсідали оси
імен-цілунків. Шість п`ятнадцять.
Цей час… Його залізна хватка
твоє життя лама, мов кригу.
Ти вже не те дурне дівчатко.
Пожовклий лист змінився снігом.
Шість сорок дев`ять. Сьома ранку.
Не добудовано палаци
рожевих мрій. Є тільки ґанки.
Тобі
сьогодні
вісімнадцять…
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.