Олекса ЮР

А ВОНА

Н.

… а вона все ще вірила — може відпустять. Чи як?
Міліцейські пусті коридори. Поламані крісла.
Харкотиння промоклих проспектів — і хатній бардак.
Непотрібні дзвінки. Галасливо укурені “вісла”.

А вона вже не знала, куди (і навіщо, і з ким).
Ображалась, коли називали її… (відповідно).
Обернулося в щастя напевно і те, що безплідна…
Обернулося щастя невидимим вітром п`янким…

***

© Олекса Юр. Всі права застережені.