Я ДОНКІХОТ
Я донкіхот, воюю з вітряками,
вкидаючи впольованих в мішок.
Служилі люди пригостять кийками.
Тріскучий світ — всуціль електрошок.
Зродитись вдруге — кончєна ідея,
прийти туди, де кокакола й снід,
де мій плаксивий мат — то “всім привіт!”
(і Вам, моя прекрасна дульсинеє!)
Пухнастий ранок, біло-сірий кіт,
вжене алмазний кігтик в Вашу руку.
О ні, він не питатиме “болить?”
і “що у серці — сум чи просто мука?”
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.