ТРІСТАН І ВУЖІ
Чуєш, Ізольдо, тебе я шукаю,
разом із сонцем поволі згасаю.
Земля проповзла між пальцями —
сірим вужем між пальцями.
Трава проповзла між пальцями —
зеленим вужем між пальцями.
І так
далеко
ти…
Снігом впади
на очі засліплені…
Плівки-повіки намертво зліплені —
їх не розтулиш руками.
Знічений погляд на порох подрібнено
попід ногами, ярами-лугами.
(…аж потім приходиш шукаєш рукою невмілою а він викочується з-під каменя придорожнього порожньою європляшкою чомусь абсолютно цілою чомусь навіть не відкоркованою але абсолютно порожньою…)
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.