666 A.D.
Гаспиди, Господи, рани на тілі Твому,
крові Твоєї жадателів люте насіння.
Скрегіт зубів. Голосіння. Інсиґній носіння.
Глянь ув обличчя невір’я — побачиш ХОМУ-
Трохи стискатиме шию — та з часом звикаєш.
Стайні тепло і омріяний запах вівСА-
ТАНець жонглерів під сивими стінами Раю.
Блідне недопалок сонця. Кривава роса,
рими про Рим і проказаний вспять Pater Noster.
Хочеш — молися, та краще від болю кричи.
Час вже настав. На погостах прокинулись кості.
Але куди це поділись Петрові ключі?
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.