СПИ
Поезія
скінчилась прозою,
урвалась ниткою
чи пружинкою.
Сніги ввібрали тво-
ї морози, а
дівчинка
стала
жінкою.
І сни, і сльози
твої, і пустощі,
і крила янголів —
їх очі сліпі.
Колись і ти
на землю
спустиш-
ся,
спи,
дитинко,
спи.
(Я буду гріти
твої долоні, я
серцем битимусь
тобі в унісон.
Я бачу душі в тво-
єму лоні, їх
може мільярд —
а може мільйон.
Шукаю — ну а
ти це знала вже,
прагну — ну а
ти вже така.
Ти стала —
і для мене стала за-
лізним поручнем
хисткого містка…)
***
© Олекса Юр. Всі права застережені.