Павло ТИЧИНА

* * *

З кохання плакав я, ридав.
      (Над бором хмари муром!)
Той плач між нею, мною став —
      (Мармуровим муром…)
 
Пливуть молитви угорі.
      (Вернися з сміхом-дзвоном!)
Спадає лист на вівтарі —
      (Кучерявим дзвоном…)

Уже десь випали сніги.
      (Над бором хмари муром!)
Розбиті ніжні вороги —
      (Мармуровим муром…)

Самотна ти, самотний я.
      (Весна! — світанок! — вишня!)
Обсипалась душа твоя —
      (Вранішня вишня…)

1917

Джерело: Сторінка зі Сходу.