СОНЕТ
Дай лапу, псе. І підемо отак,
Як ходить світло місяця по місту.
Нічна ріка в собі ховає блискіт,
І лунко сквер тамує переляк.
Не бійся волі. То поганий знак —
Щоразу озиратися до свисту.
Нам випало обжити цю пречисту
Міську бездімність вітру і собак.
Вздовж довгих стін, дозрілі і криштальні
Свій передзвін влаштовують каштани,
Свій перескрип готують ясени.
Все думаю, кого побачать очі
На тому боці довгої стіни,
На тому боці світла дня і ночі?
***
© Микола Туз. Всі права застережені.