Наталія ТУЧИНСЬКА

* * *

А я собі пішла.
Пішла — бо є дорога.
І що мені до всього
За діло? — Джерела

Твого тонкого смутку
Не випити до дна.
І кожна "я" — "вона",
Якась "вона". Забуту

Мелодію й ліси
Співати розучились.
(Підуть останні сили
Для зимної краси.)

Сидітимуть удвох
Замріяно і тісно,
А потім ненавмисно
Одне покличе: "Ох!"

***