Наталія ТУЧИНСЬКА

* * *

Розкривала голодні вуста.
Захотіла чужинські міста

Спопелити, аби нікому
Не дісталася більше втома

Від переситу — і краси.
Очі, очі — неначе пси

Зголоднілі! Чужинцю чулий,
Я забула, я вже забула.

Чобітьми затираю сліди
За собою і йду — не туди.

***