Емілі ДІКІНСОН (в перекладі Н. Тучинської)

449

Я за красу помер, та ледь
Зійшов я у могилу —
Того, який за правду вмер,
В сусідній склеп спустили.

Він тихо запитав: "За що?"
Я мовив: "За красу."
"За правду — я; вони — одне.
Братами ми на Суд

Ідемо." І зустріла ніч
Нас — рідних вже назавше.
Та раптом мох торкнувся вуст,
Два імені сховавши.

***