Роман ТРИФОНОВ

* * *

I breathe…
“Vacuum”

Я дихаю. Дихаю. Дихає мiсто.
I так зрозумiло, що ти — його видих.
I поки я обрiєм мiряю вiдстань,
ти креслишся зразу на всiх краєвидах.

Я дихаю навiть у мiста у жменi.
Крiзь вакуум часом проб’ється що-небудь —
ковток немiнорної ноти — в легенi,
ковток немiнорного сонця — для тебе.

***