Роман ТРИФОНОВ

* * *

Лазерний диск притягально блискучого мiсяця,
не обертаючись, плавно вичерпує час.
Скiльки у свiтi ще слiв неговорених мiститься,
що iрреальнi без нас.

Можна ховати слова, як закляття у мiстицi.
Можна, напевне, пiвденнi вiтри чути в них.
Скiльки у свiтi ще слiв неговорених мiститься,
непередбачуваних.

Згаяно простiр уже без надiй на повернення.
Лазерний диск вечорами вимiрює нас.
Так залишають стежки мiж жалючими стернями
вколотi ними не раз.

***