Роман ТРИФОНОВ

* * *

Над серцем твоїм iдуть лiтаки у штопор.
Пiд серцем твоїм проростає трава спориш.
I схоже життя на прогулянку автостопом.
I бiльше стоїш на узбiччi, нiж швидко мчиш.

I гаснуть зiрки, коли спогади стануть поряд.
I завжди мiж них тобi руку подасть одна.
Пiд серцем твоїм субмарини iдуть у море.
Над серцем твоїм перегукується луна.

***