Роман ТРИФОНОВ

СПАЛАХИ СЛIВ ПРОСТИХ

Змовк спорожнiлий зал
в свiтлi чужих зiрок.
Вигукнуть сто дзеркал
про випадковий крок.

Згасли в моїх пiснях
спалахи слiв простих.
В залi уламки дня
хтось позбирати встиг.

I замiнила спiв
стуку дверей луна.
Черга порожнiх днiв
юрмиться край вiкна.

Хай запорошить снiг
стежку у свiт оман.
Рухом картин в вiкнi
знов оживе майдан.

***