Роман ТРИФОНОВ

* * *

А Харкiв знову маревом стає.
Хитаючись, несе свою утому,
щоб скоро в мряцi i вогнях Держпрому
знайти реальне, майже що своє
i щоб не пропустити той момент,
коли квапливi перехрестя вулиць
захочуть нагадати всiм минуле,
картини згадок, голоси легенд.
Це знає Харкiв. А до того вiн
реальнiсть забирає в iнший вимiр.
Тим, хто не йде дорогами новими,
вiд простору лишає тiльки тiнь.
А тим, хто йде, — майдани i масив,
i традицiйнi у пiдземку сходи,
вогнi кварталiв бiля брам заводiв
i тих кварталiв iншi голоси.
Несказанi слова у мiста є,
що не дадуть наприкiнцi мовчати.
Це знає мiсто. Зараз же — початок,
i Харкiв знову маревом стає.

***

© Роман Трифонов. Всі права застережені.