Роман ТРИФОНОВ

ЗА МИТЬ ДО РЕНЕСАНСУ

Європейським жiнкам сниться “Молот вiдьом”,
їхнi сни — нiби в вогнище кинутi трiски.
I “вiдродження” — просто слiвце в iталiйськiй,
слово в мовi людей, що легкi на пiдйом.
А мiщани старi пам’ятають чуму,
що вогнi по дорогах Європи збирала,
сталерукий вояк пiднiмає забрало,
Папа Римський уважно читає Фому
i чекає, що десь за рядком промайне
сяйво ангельських крил, неприступне для ока.
I нiхто на перлину не скаже “barocca”,
а як скаже, то з горя рукою махне.
Вiдгуляли усi карнавали в мiсцях,
де побрались Лауринi батько i мати.
I Вергiлiй подумав, що час обирати
для мандрiвки на кола пекельнi — спiвця…

8. 11. 1997 р.