Роман ТРИФОНОВ
* * *
Отак буває. Снiг беззахисно
летить на лезо огорож.
Слова загублюються пафоснi.
Непереконливi — також.
Холоне день захриплим гамором.
У присмерк падають слiди.
Вже можна забувати намiри
i припинити лiк годин.
Проспект, асфальтом пiдперезаний,
збив кучугури набакир.
А снiг прогулювався лезами,
немов справжнiсiнький факiр.
***
© Роман Трифонов. Всі права застережені.