Роман ТРИФОНОВ

* * *

На хисткому кордонi iмперiй
у свiй час повертають прочани
в день, коли закриваються дверi,
в день, коли вiдкриваються рани.

Їх нiхто не спинятиме вчасно,
та дороги вони не приручать,
бо це день, коли вогнища гаснуть,
бо це день, коли фрази колючi.

I у пам’ятi їхнiй криштальнiй
мерехтiтиме безлiч сюжетiв.
Але це вже для них нереально —
перелитися в захват поетiв.

Бо вiдсутнi поети i храми
на хисткому кордонi iмперiй
в день, коли вiдкриваються рани,
в день, коли закриваються дверi.

***