Тор ВАРРА

Я пестив твоє прищаве тіло,
Як автомат, без почуттів,
Ти добре знала жіноче діло,
А вміла його — то й поготів.

І я про щось далеке мріяв,
Віддавшися до течії,
Й однаково, кого хто гріє,
Однаково, і де чиї.

І все змішалося війною:
Хвости, копита, панцир, бивень;
Прокинувся лише з ціною,
Коли сказала: “Десять гривень”.

***