МЕСКАЛІН
Я запресований у банку із під пива
Пожмаканий, зсередини кропива
Закомплексований по власному втручанню
Відкритий жалості і вічному стражданню
На голові від сонця павутина
У кінці двору, там стоїть драбина
І поки копирсаюся в собі
Залізу й проживу життів зо три
І головне не сплутати нічого
А кинутись назад в себе самого
Закони гравітації забуду
І наберу високу амплітуду
А згодом повернусь в звичайну тару
Очікувать хазяїна з базару
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.