* * *
Із широко розкритими руками
Зустріну тих, зневірених в собі
Усіх віддалених життям й роками
Усіх, що зникли в неба далині
Разом із вітром, що у вуха свище
Щоб бачить землю з лісом і полями
Піднімусь вище, ні ще вище
Над ріками, оселями й містами
Давай злетим відкинем туги слід
Нехай джерела б’ють де був ще вчора лід
Нехай пташки співають трелі гам
Бо тільки так тут буде місце нам
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.