ЗиНовій

ПРИСВЯТА

Присвячують романи, вчинки, драми
А присвятити все життя, то черга де
Щоб увінчати ім?я долі кольорами
Утвердити, що і людське бува святе

В недосконалій формі існування
Помітити, та ні — відчути грацій плин
Ніколи не втрачати керування
Але з наївністю плекати щастя клин

Хай сум і болі схлинуть від чола
Розгнівано, ні — лагідно прийняти муки
І пити, довго пити з джерела
Щоб не відвідала бува нас тінь розлуки

Ти спочиваєш поруч мене у траві
Не знаєш бо мої дурні думки
Бо подумки я де інде й ще далі
Але чомусь усі стежки.
Що не роби.
Куди не йди
Закінчаться ж бо всі в твоїй постелі.

***