Галина ТАРАСЮК

* * *

Напій мене. Твойого джерела
Моя душа сто років не торкалась.
Сто літ за нею назирці брела
Німа печаль, неначе тінь зів'яла.

Сто довгих літ мої гіркі вуста
Не оживали в лагідному слові…
Перехиляюсь через всі літа
До джерела неспитого любові.

***