Іван СВІТЛИЧНИЙ

ПРОВИНА

Великий гріх на серці я ношу.
  В.Стус

Я винен, браття. Всі ми винні.
Наш гріх судитимуть віки
За беріїв, за Соловки,
За чорні, зганьблені, злочинні

Перегвалтовані роки,
За куці істини нізчимні
За те, що унтери причинні
Нам кастрували язики,

За довбані в катівнях ребра,
За реабілітанські жебри,
За небо ґратами рябе,—

Судіть менезнижки, cудіть без знижки
Судіть — я винен — хоч до “вишки”,
Мене, а заодно й себе.

***

Джерело: І.Світличний. "Ґратовані сонети" -- "Сучасність", Мюнхен, 1977.