Ганна СУПРУНЕНКО

ГАММА

У мене бажання — співать про кохання…
Коли все темніє, покинуть надії,
Ти чуєш, щось віє, і кличе, і мліє?..
На поклик той здайся, в журбі не хитайся —
Радій, усміхайся, на все осміляйся!
Не бійсь, не цурайся, оддайся, оддайся!
Хай доля скрутила — одродиться сила!
Вона лиш спочила, вона не лишила…
Запрагнеш ти діла, великого діла!
Земля стане мила, і виростуть крила…
Той дуже багатий, хто вміє кохати —
Йому бідні хати, мов пишні палати,
А шмаття та лати — розкішнії шати…
Щодень йому свято — робить та співати!
Йому все здолати — він смілий, завзятий…
Хто любить-кохає, журбу забуває —
Він радощі має, він щастя стріває…
Нехай все минає, як час наступає! —
Той часу не знає, хто щиро кохає…
Він співи складає, він пісні співає,
Він всім співчуває, він світ обнімає…
Все робить кохання — в йому чарування:
Воно і страждання, воно й раювання…
То з неба зіслання, то з світом єднання,
В йому хвилювання, в йому сподівання,
Нові почування, угору здіймання…
Геть всі сумнівання! Не треба хитання!
Велике, могутнє, всесильне кохання!..

***

Джерело: "Тридцять українських поетес" - Рад.письменник. Київ, 1968. Наклад 8 000.