Поліна СТІЖЕ

* * *

Тобі присвячується подих
Торішній погляд, кілька слів.
Стежина лободою сходить,
Якою ти у сни ходив.
Цей спогад стародавній, марний
Заворожило стигле літо,
Не смакуватимуть й подавно.
Твої цілунки недопиті.
Облиш вечірній смуток,
І не сумуй за тим,
Що завтра вже не буде
Мене в житті твоїм.
Вже зранку сонце встане.
Поволі забувай,
Що ми колись кохались,
Тепер мене нема.

***

© Поліна Стіже. Всі права застережені.