Олена СТЕПАНЕНКО

РЕАНІМАЦІЙНЕ. КВІТЕНЬ

Цей дощ відмиває гріхи, вірогідно, із тілом?
— Всім руки на голову. Струнко. Обличчям

тулись до стіни! —

Й потоки нещадно мажорної гами розділять
на воду — і душі усе, що нахабно назвалось людьми…

Нас прийме асфальт, наче воїнів — лоно шинелі,
нас прощено з першим декретом, щоб з другим —

побачити в снах.

а дощ, мов заблуканий голос од віолончелі
проходить крізь тебе крізь мене, туди

де Господь мій і Бах.

1999