Олена СТЕПАНЕНКО

ІНКРУСТАЦІЇ

Віртуальна Альгамбра^*. На вишнях — гвоздики в цвіту,
тривіальні хрущі набирають містичного сенсу,
і з живиці й життя для гітари виліплюють серце
обеззвучені пальці, рухомі та плинні, мов ртуть…

— Herzchen, сядь коло мене — осердя у звуку ламке,
поцінуй швидкоплинність — вдамо, що нас завтра не буде,
і порожнім палацом поважно плистимуть верблюди…
увійди в моє серце — чи зважишся ти на таке?

Не тремтять терези — павутинно окреслене “ні”
переважує вишні й хрущів полохкі арабески —
білі пальці сліпця через силу прочитують фрески
в порожнині палацу, де тільки верблюди — та сніг.

1999