Олена СТЕПАНЕНКО

* * *

мушля-мушелька
колишнє серце…

хлань морська й безодня небесна
нарізно-разом навіки
долоньками у молитві

мушля-мушелька
безперлинна…

милий-невірний знову прилине
мені на груди щоб море почути —
та вже не матимуть очі полуди
спиниться милий пізно — до скону
не потамує він спрагу солону

мушля-мушелька
порожнє серце

білі ластівки
ластівки смерті
милому в’ють кубельце
із щирої солі

мушелька замість серця —
комусь на горе

1997