Олена СТЕПАНЕНКО
* * *
мушля-мушелька
колишнє серце…
хлань морська й безодня небесна
нарізно-разом навіки
долоньками у молитві
мушля-мушелька
безперлинна…
милий-невірний знову прилине
мені на груди щоб море почути —
та вже не матимуть очі полуди
спиниться милий пізно — до скону
не потамує він спрагу солону
мушля-мушелька
порожнє серце
білі ластівки
ластівки смерті
милому в’ють кубельце
із щирої солі
мушелька замість серця —
комусь на горе
1997
© Олена Степаненко. Всі права застережені.