Олена СТЕПАНЕНКО

ГРА В ЧЕРЕПАХУ

на згарищі мене знайшла чужа
гадальна черепаха

непорушна й тепла
як стигла паляниця
гніздилася вона
у ластовинні сонця

із торби шкіряних її очей століть виразки
до розуму вповзали плазунами
і канули камінням аж до дна
де в мулі Тіні Давніх
минуле зберегли на пазурах

…і так було

вже час дощів минув
і хмари постили
тоді зів’яло сонце
з очей у мене молодий бамбук
мов крізь бійниці списи цілив гострі

я чи вона? —

і вона

і час

що заквачовано перетікав з коріння
у крони кров’ю вітаміном “С”
і нашою свідомістю

дерева

сивіли

падали

химерних гексаграм

складали візерунок нам знайомий

давно…

***